Дилема зеків на київських дорогах

Написано для: Украинская правда (не опубликовано)
Время написания: январь 2008

Є такий важливий результат теорії ігор — дилема в'язнів.

Коротко, двоє підозрюваних, А і Б, арештовані. У поліції немає достатніх доказів для звинувачення, і ізолювавши їх один від одного, вони пропонують їм одну і ту ж операцію: якщо один свідчить проти іншого, а той зберігає мовчання, то перший звільняється, а другий одержує 10 років в'язниці. Якщо обидва мовчать, у поліції мало доказів, і вони засуджуються до 6 місяців. Якщо обидва свідчать проти один одного, вони одержують по 2 роки. Кожен ув'язнений вибирає, мовчати або свідчити проти іншого. Проте жоден з них не знає точно, що зробить інший. Що відбудеться?

Математично доведено: якщо кожний зі злодіїв буде діяти виключно у своїх (егоїстичних) інтересах, тобто, виражаючись формальною мовою, раціонально, обидва будуть говорити і тому отримають по 2 роки. Чому? Це легко пояснити. Візьмемо одного зі злодіїв. Якщо другий буде говорити, то і йому вигідно те ж саме, бо він отримає тільки 2 роки, а не 10. Якщо ж другий буде мовчати, то і тут вигідно співпрацювати з поліцією, бо замість півроку у в'язниці наш злодій одразу виходить на свободу.

Як бачимо, діючи скоординовано, ці двоє отримали б менший строк, ніж діючи кожний виключно у своїх інтересах. Це пов'язано з тим. що, виражаючись математичною мовою, ця гра — не з нульовою сумою.

Цікаво... А тепер порівняйте це з ситуацією на київських вулицях, особливо під час пробки. Деякі люди, бачачи пробку, думають: "зараз я швиденько прорвуся по порожній зустрічній смузі", "виїду на червоне світло, бо ці бовдури з перпендикулярної вулиці затримались на перехресті більше належного" і так далі. А виходить, що це тіьки погіршує становище. Мабуть, тому, що на кожного хитрого знайдеться ще хитріший, а на кожного зухвалого — ще зухваліший.

Так що, певне — напрошується питання — у більшості киян зеківське світосприйняття? :)

Добре, окрім жартів, чи є вихід з такої ситуації? Ну, як мінімум є 2 виходи: простий і складний. Складний полягає в тому, щоб всім домовитись між собою про певні "правила гри", усні чи письмові, або навіть прийняти закони і створити систему забезпечення їх дотримання.

Є ще простий вихід, який, мабуть, здасться безглуздим хитрому лису, про якого пише Ніко Ланге у своїй статті "Україна не є правовою державою". Справа в тому, що для людей з релігійною (або навіть просто моральною) свідомістю дилеми в'язнів взагалі не існує, бо кожна релігія вчить поводитись по відношенню до оточуючих так, як ви хочете, щоб поводились по відношенню до вас. Це значить, наприклад, пропустити іншого попереду, бо ти хочеш, щоб і тебе пропустили , коли ти поспішаєш; не лізти поперед іншими, бо і тобі не подобається, коли перед тобою влізають... Виявляється, навіть математика говорить, що це, може, й не такий поганий варіант.